відвикати


відвикати
= відвикнути
(утрачати звичку робити що-н., бувати десь тощо), відзвичаюватися, відзвичаїтися, відучуватися, відучитися

Словник синонімів української мови. 2014.

Look at other dictionaries:

  • відвикати — а/ю, а/єш, недок., відви/кнути, ну, неш, док., від чого і з інфін. Утрачати звичку робити що небудь, бувати де небудь і т. ін.; відучуватися. || від кого. Ставати далеким, чужим, забувати кого небудь …   Український тлумачний словник

  • відвикати — дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • відваджуватися — уюся. уєшся, недок., відва/дитися, джуся, дишся, док., розм. Переставати ходити куди небудь; відвикати …   Український тлумачний словник

  • відвикання — я, с. Стан за знач. відвикати …   Український тлумачний словник

  • відвикнути — див. відвикати …   Український тлумачний словник

  • віднаджуватися — уюся, уєшся, недок., відна/дитися, джуся, дишся, док., розм. Відвикати кудись ходити, десь бувати, що небудь робити; прот. занаджуватися …   Український тлумачний словник

  • дичавіти — ію, ієш, недок. 1) Набувати первісного, природного стану; ставати диким (у 1 знач.). || Ставати спустошеним, запустілим. 2) Відвикати від людей …   Український тлумачний словник

  • відвикнути — див. відвикати …   Словник синонімів української мови

  • відваджуватися — дієслово недоконаного виду переставати ходити кудись; відвикати розм …   Орфографічний словник української мови


Share the article and excerpts

Direct link
Do a right-click on the link above
and select “Copy Link”

We are using cookies for the best presentation of our site. Continuing to use this site, you agree with this.